УКРАЇНЦІ ЩОДНЯ ОТРИМУЮТЬ ПОРАНЕННЯ НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ ВНАСЛІДОК БОЙОВИХ ДІЙ
За час повномасштабного вторгнення небезпека для українських працівників на робочому місці суттєво зросла – росіяни атакують цивільні об’єкти, об’єкти інфраструктури, здійснюють напади на цивільних мешканців, мінують поля та дороги. Внаслідок дій агресора, починаючи з 24 лютого, під час виконання трудових обов’язків постраждали щонайменше 529 працівників, 155 з яких загинули – українці отримують поранення на робочому місці щоденно.
Про це начальник управління профілактики страхових випадків виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Сергій Акопян розповів під час вебінару науково-виробничого журналу «Охорона праці». Від Фонду участь у заході також взяла начальниця відділу організаційно-методичного забезпечення роботи страхових експертів Ірина Васинська.
«529 постраждалих станом на 12 серпня – це лише ті працівники, щодо яких ми отримали повідомлення про факт травмування або смерті. Це вже дуже багато, і потрібно враховувати, що насправді постраждалих на робочому місці внаслідок бойових дій більше – в умовах війни не завжди є можливість повідомити про випадок, не завжди про нього відомо роботодавцям, на тимчасово окупованих територіях до складнощів додається відсутність зв’язку. Також до цих відомостей не включаються військовослужбовці, поліцейські, рядовий та начальницький склад органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту ДСНС та ін.», – говорить Сергій Акопян.
Травмуються на роботі внаслідок бойових дій працівники зі всієї України. Так, у Львові на сьогодні зафіксовано 9 потерпілих працівників, 4 з них загинули; на Рівненщині – 5 потерпілих, 3 з яких загинули. Найбільша кількість випадків у Києві (87 постраждалих, 28 з яких травмовані смертельно) і на Миколаївщині (69 постраждалих, 26 смертельно).
У той же час по Луганській області на сьогодні є відомості лише про 2 випадки травмування на робочому місці. Щодо кожного випадку поранень або смерті українських працівників внаслідок російського вторгнення організовується робота з розслідування.
«Збір відомостей про випадки травмування і смерті працівників, проведення розслідувань у війну мають чисельні складнощі. Окрім того, що не про всі випадки ми маємо повідомлення, часто місце травмування знаходиться у зоні активних бойових дій, відсутня можливість долучити до участі в комісії з розслідування усіх передбачених законодавством представників. Через загрозу життю та здоров’ю члени комісії із розслідування не завжди можуть виїхати на місце події, обстежити його, одержати письмові пояснення і зібрати необхідні документи», – розповідає Сергій Акопян.
Водночас, комісії із розслідування, до яких входять представники Фонду соціального страхування України, Державної служби України з питань праці, представники роботодавця і профспілки, продовжують роботу навіть під час воєнного стану. А Фонд соціального страхування України призначає та виплачує для потерпілих внаслідок бойових дій та їх родин страхові виплати і медико-соціальну допомогу, зокрема, щомісячну компенсацію втраченого заробітку, одноразові допомоги, лікарняні тощо.
Аби адаптувати процедуру розслідування до умов війни, було напрацьовано зміни до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17.04.2019 № 337.
«Проєкт змін до порядку розслідувань містить норми, які дозволять провести і завершити розслідування в умовах тих обмежень і складнощів, які спричиняє війна. Проведення розслідувань є важливим не лише з процедурних причин, від нього залежать виплати і допомоги – як для самих постраждалих, так і для їх рідних в разі смерті працівника. Тож важливо їх проводити і робити це оперативно. Наприклад, передбачається можливість зібрати комісію без залучення роботодавця та його представників, якщо вони не можуть брати участь у розслідуванні», – говорить Сергій Акопян.
Фонд соціального страхування України наголошує на потребі чіткого і безумовного дотримання інструкцій з охорони праці, слідування в укриття в разі повітряних тривог і інформування про них на підприємствах, розробленні і впровадженні алгоритмів дій працівників у випадку небезпеки.
