A A A K K K
для людей із порушенням зору
Липоводолинська громада
Сумська область, Роменський район

Історична довідка

Населення на території нашого краю з'явилося близько 15 тисяч років тому. Ми можемо судити про це по залишках матеріальної культури, які виявлені в розкопаних могильниках. На території району виявлено поселення пори неоліту поблизу села Іванівка та поселення сіверян поблизу села Капустинці. Випадання з цього, нехай і короткого, списку Липової Долини не говорить про необжиті долини річки Хорол в давні часи.



Напевно, ця територія з ряду причин залишалася малодослідженою і ще чекає свого вивчення. З приходом монголо-татарських орд в 1240 році, занепад і запустіння супроводжують Сіверщину. І тільки через 250 років починається нова хвиля колонізації - литовська. За часів правління литовського князя Вітовта (1390-1430), а українські землі в той час, як відомо, належали Литві, проводиться активне заселення півночі Середнього Придніпров'я. Перші свідчення про поселення на території сучасної Липової Долини проявляються у мороці історії за часів другої, козацької колонізації краю - наприкінці XVI - початку XVII століть. Першою документальною датою в історії Липової Долини став 1647. У 1647 році французький посол Гільом-Левассер де Боплан, відвідавши Україну, поділився своїми враженнями від подорожі в книзі «Опис України». Вміщена в працю карта говорить про існування у верхів'ї Хорола поселення Липова Долина(вказано на карті  Lipowe Липове)



У Липовій Долині в 1647 році було 150 дворів. Якщо врахувати, що сім'ї в той час налічували 5-6 осіб, то населення Липової Долини досягало 800-900 жителів і складалося в основному з представників племені сіверян. А це ще раз підтверджує більш глибоке коріння освіти Липової Долини, адже сіверяни проживали на цих територіях ще наприкінці першого тисячоліття. Князям Вишневецьким, чиї предки походили з роду Рюриковичів - засновників Київської Русі, у першій половині XVII сторіччя належало 134822 господарства, в тому числі і Липоводолинського.

Привілей на вічне володіння Посулля був даний Олександру Вишневецькому на сеймі Варшавському у квітні 1590. До речі, наші території були досить густо заселені родовитими князями. Так, Глинськ Роменського району належав князям Глинським, які перейшли на службу до Москви. Представниця цього роду Олена Глинська була дружиною царя Василя III і матір'ю Івана Грозного.

Тим не менш, цей факт не заважав, а, можливо, навіть сприяв тому, що Вишневецькі досить часто вели війну з Російською державою. Так, в 1632-33 роках боярин Шеїн брав Ромен. Зрозуміло, що наші предки, так чи інакше, не були в стороні від цих подій, хоч конкретних даних і немає. Населення села брало участь у визвольній війні українського народу 1648-1654 років, на користь чого говорять факти виступів посланців Богдана Хмельницького в містах Вішневеченія.

Так, відомі факти агітації одного з таких посланців влітку 1649 в Ромнах. Богдан Хмельницький для того, щоб залучити максимальну кількість селян до лав повстанської армії, пообіцяв всіх учасників занести до козацького реєстру, тобто зробити вільними людьми. У 1648-1654 роках в результаті визвольної війни, село позбулося польсько-шляхетського панування і увійшло до складу Миргородського полку. У січні 1654 року 171 осіб присягнув на вірність Росії.

За генеральним опису і ревізії 1766 Долина ставилася до третьої полкової сотні Гадяцького полку. Гадяцький полк був випрошу гетьманом Брюховецьким на «гетьманську булаву» і утворював так званий «Гадяцький ключ». До нього увійшли: Гадяч, Хитці, Будища, Капустинці, Афанасьевка, Долина, Сергіївка, Вельбівка. За гетьмана Самойловича Липовій Долиною володів полковий обозний Юхим Вечурко, потім полкові осавули Михайло Кияшко, Андрій Катрич, Прокіп Моренко, Ілля Веронченко.

Але при Мазепі село було прибрано до «замку». При утворенні повітів село спочатку ввійшло до складу Глинського, а з 1803 року - в Гадяцького повіту. У селі було медичне училище, яке готувало земських фельдшерів. Були базари, 3 великих ярмарки в році. Існувало поштове відділення. У Липовій Долині діяли дві церкви.

У церковному відношенні вони належали до Глинської протопопии Чернігівської єпархії. Після смерті Богдана Хмельницького, на раді козацьких старшин, гетьманом обрали Івана Виговського. Його ім'я також можна відшукати в історії Липової Долини. Прийшовши до влади, І. Виговський почав боротьбу з Москвою.

Однією з її сторінок став розгром біля Конотопа українськими полками і кримського ордою влітку 1659 російської армії під командуванням князів Пожарського і Ромодановського. Князь Трубецькой повинен був спішно відступити на північ. Після цієї битви Виговський через Ромни повернувся в Гадяч, прагнучи захопити непокірливого йому наказного гетьмана Павла Апостола.

У цей же рік татари з'явилися під Липовій Долиною й зустріли відчайдушний опір місцевих жителів. Тим не менш, сили були нерівні, і протистояти орді неукріплене поселення, звичайно, не могло. Татари захопили село і розграбували. У 1676 році в Липовій Долині об'єдналися війська лівобережного гетьмана І. Самойловича та російського воєводи Г.Ромодановського і звідси вирушили на Чигирин проти правобережного гетьмана Дорошенка, якого підтримував кримський хан.

Нові історичні події початку вісімнадцятого сторіччя знову не оминають Липову Долину. Під час походу на Україну, шведські війська, рухаючись з Новгород-Сіверського до Полтави, пройшли і через Липову Долину. Ставка короля Карла XII була в Русанівці а в Липовій Долині перебував госпіталь шведів.

Слід сказати, що населення вороже поставилося до Карла XII і його союзника гетьману Мазепі. Хоч в цілому воно не хотіло терпіти ні Мазепу, ні гніт російського царату. Після подій 1709 року, московські царі щедро роздають українські землі Лівобережжя своїм наближеним, в тому числі і козацьким старшинам, які вірою і правдою їм служили.

У другій половині XVIII століття активізуються спроби з боку останніх, силою відібрати землі у вільних козаків і перевести їх у ранг кріпаків. Чи не уникнула цього і Долина. На цьому закінчувався період в історії нашого краю і селища, який визначався самовідданою боротьбою українського народу за своє національне і соціальне визволення.

Часті війни, битви і походи залишили про себе пам'ять у численних могилах, які стали німими свідками минулої слави. У 1764 році Катерина II подарувала Липову Долину гетьману України Кирилу Розумовському. У цього часу село входить до складу Гадяцького полку, незважаючи на те, що старий полковий устрій на території Гетьманщини поступово втрачає своє значення.

Населення аж до другої половини вісімнадцятого сторіччя ділилося на козаків, підпомічників, Посполітной людей і сусідів і підсусідків. Підпомічникам називали тих, хто допомагав козакам споряджатися в похід, якщо той не мав матеріальних можливостей для придбання коня, зброї, провіанту та іншого необхідного.

Козак іноді мав два-три двору помічників. Посполітной люди - це селяни-хлібороби. Сусіди і підсусідків - безземельні і бездомні селяни, вільні в переході від одного власника до іншого. Селяни-кріпаки, жителі Липової Долини, які належали К.Розумовського, змушені були відробляти панщину чотири дні на тиждень.

У 1802 році село стало повітовим центром спочатку Глинського, а через рік - Гадяцького повіту (Повітовий розділ впроваджений в 1763 році) створеної в цьому ж 1802 Полтавської губернії. Але вже в 1863 році Долина відноситься до Русанівської волості державного майна і до Афанасіївського - тимчасово-зобов'язаним селянам.



Число дворів у той час в селі становило 520, а кількість жителів 3374, у тому числі 1627 чоловіків і 1747 жінок. У селі було дві церкви і тричі на рік збиралися ярмарки - Гавриловська, Георгіївська, Успенська. П.Бодянській у своїй «Пам'ятною книжці Полтавської губернії за 1865» наводить ряд цікавих цифр і фактів, який, певною мірою, проливають світло і на особливості життя в Липовій Долині.

Так, у повітовому центрі Гадяч поліцейська команда становила 10 чоловіків - один унтер-офіцер і 9 рядових. Всього ж за 1860-1865 роки в Полтавській губернії майже на 1,8 мільйона чоловіків населення було вчинено 170 убивств, 387 самогубств, 53 грабежу. Значною мірою це було викликано поширенням пияцтва.

Кожне село мало свій шинок, а то й два-три, де продавали горілку на розлив. У середньому за рік на дорослого чоловіка в той час припадало 11 пляшок. Не була винятком і Долина, яка стояла на шляху з Полтави в Санкт-Петербург, що проходить через Гадяч і Ромни.

Наприкінці XIX століття, переважна більшість земель в окрузі Липової Долини належала поміщикам Туманським (5,5 тисячі десятин). Селяни користувалися невеликими наділами. Викликані посухою і нашестям сарани голод і часті епідемії, були звичайними супутниками життя тодішнього населення Липової Долини.

Особливо в її історії відзначений голод 1830-1833 років. Значні зміни в житті селянства настали після скасування кріпосного права в 1861 році. Отримавши, нехай і мінімальні, і все ж наділи землі, їх нові власники - селяни, сприяли піднесенню продуктивності праці. У 60 - 70 роках дев'ятнадцятого сторіччя ціни на зерно різко падають.

Поміщицькі господарства «на плаву» утримують хіба що гроші, отримані за продаж землі. Звиклі до життя на широку ногу колишні землевласники розоряються. З 1878 по 1902 дворянами на Україні було продано 900 тисяч десятин землі.

Цей процес веде до розшарування в селянському середовищі з одного боку, і подальшого нарощування виробництва сільськогосподарської продукції з іншого. У 1910 році 119 заможних господарств Липової Долини володіли 2.367 десятин землі.

Разом з тим, 295 господарств бідних ліповодолінцев мали від 1 до 5 десятин, 130 - від 5 до 9. У частини селян не було своїх будинків. У 1884 році таких налічувалося 23, а в 1910 році - їх кількість зросла до 50. У цьому ж році з Липової Долини на щоденних роботах працювало 110 чоловіків і 26 жінок. Деякі з них йшли на заробітки в інші міста, інші губернії - Херсонську, Київську, Чернігівську.

Чоловіки часто влаштовувалися землекопами, на будівництво насипів при прокладці залізниць. Значна частина односельчан, особливо на рубежі XIX - XX століть, залишають обжиті місця і переселяються в Сибір і на Далекий Схід. (До відома, в цих місцях і зараз є населені пункти, що мають назви такі ж, як і села Липоводолинського району) З 1896 року по 1909 рік через Полтавської губернії виїхав 282156 чоловік і лише 10 відсотків з них повернулися назад.

За даними реєстраційного пункту на переправі через Волгу в Саратові, Полтавщина була на восьмому місці за кількістю переселенців з губерній європейської частини Росії. Ще раніше почався процес колонізації Таврійської губернії, і багато односельців переїхали в Херсонські степи.

У червні 1884 на території Липової Долини було 728 господарств, і проживало 4335 осіб, у тому числі 2177 чоловіків і 2158 жінок. Щодо складу, то жителі розподілялися таким чином: общинних козаків - 2523 чоловіки, общинних державних селян - 78, общинних казенних селян - 1385, общинних селян-власників - 196, міщан - 143. У 1884 році в селі налічувалося 187 ткачів, 36 шевців, 65 теслярів, 25 Чинбар, 25 кравців, 5 бондарів. І все ж основним способом до існування в ліповодолінцев залишається сільське господарство.

І, незважаючи на розвиток капіталістичних відносин, у багатьох господарствах так, як і сто років тому, продовжують використовувати рало - колоду із забитими одним або 3-5 клинами і щільно прилеглими двома голоблями. За переписом 1900 на 100 господарств значилося плугів металевих 13, дерев'яних 48, рал 20, борін металевих 126. Відомі також середні врожаї, зібрані жителями в 1907 році: жито - 48 пудів з десятини, пшениця - 33, ячмінь - 52, овес - 63. В середньому, це становило 51 пуд зернових з десятини.

Слід сказати, що цей рік видався посушливим. У 1897-1906 роках, для порівняння, в середньому з десятини збирали 55 пудів зернових. Дев'ятнадцяте століття ознаменувався розвитком культури на селі. Так, в 1840 році в Липовій Долині відкрили парафіяльну школу, хоча значна частина дітей з різних причин її не відвідувала.

У 1877 році відкривається міністерське однокласне сільське народне училище. Для його змісту держава виділяла 226 рублів, земство - 150 і громада збирала ще 414. У 1890 році в ньому навчалося 117 хлопчиків і 13 дівчаток. Викладачів було двоє - вчитель і його помічник з річними оплатами відповідно 360 і 240 рублів.

Училище володіло десятиною землі під город і сад. У 1884 році в селі налічувалося лише 140 грамотних, в тому числі одна жінка. У 1900 році населення Липової Долини становило 4467 душ, в тому числі козаків 2675 і казенних селян - 1792 чоловіки. У 1900 році працювало вже дві школи - церковно-приходська і міністерства освіти.

У 1904 році училище стало дворічним, але, незважаючи на це, грамотних у селі було мало. У 1910 році їх налічувалося лише 20,5 відсотка від загальної кількості жителів. Наприкінці XIX століття в Липовій Долині відкрили фельдшерський пункт, який обслуговував населення всієї волості.

У той час проводиться кампанія боротьби з алкоголізмом. На початку XX сторіччя Гадяцьким повітовим комітетом попечительств про народну тверезість була відкрита безкоштовна бібліотека-читальня при чайної в Липовій Долині. Значну роль поряд з державними структурами в житті села стала грати церква.

Але часом грубе поводження священиків із селянами викликало стихійний протест з їхнього боку. Так, відомий випадок, коли жителі Липової Долини в знак протесту відмовилися платити належні церкви гроші і натуральні податки. Назрівала перша російська революція. У 1905-1907 роках в Липовій Долині відбулося хвилювання селян.

Навесні 1905 безземельні і малоземельні селяни зібралися на подвір'ї волосного правління з вимогою перерозподілу земель. Важко позначилася на становищі селян перша світова війна. Багатьох чоловіків забрали на фронт. Прискорилося розшарування в селянському середовищі. У січні 1918 року в Липовій Долині встановлена Радянська влада.

З цих пір почав свою роботу волосний революційний комітет, який розгорнув підготовку щодо наділення селян землею. За допомогою Гадяцького повітового ревкому в поміщиків була відібрана земля та інші засоби виробництва, а у заможних селян - надлишки землі, приладдя, худоби. Даним перетворенням не судилося здійснитися, оскільки Україна окупували німецькі війська.

Кілька разів влада переходила з рук у руки. Кожного разу, як тільки встановлювалася Радянська влада, відновлювалася робота ревкому. У травні 1920 року в Липовій Долині були створені комнезам (комітет незаможників), а в кінці 1921 року - сільська Рада.

Великі землеволодіння були обмежені, а кожен двір отримав по п'ять десятин землі. Значну допомогу реманентом і насінням незаможним селянам зробило сільське споживче товариство. У 1923 році Долина стала районним центром Роменського округу. У селі був відкритий медичний ділянку, а пізніше методом самооподаткування жителі вибудували лікарню.

У ній працювали один лікар і три середніх медичних працівника. У 1919 році відновила роботу початкова школа, яка з плином часу перетворилася на семирічку. У 1922 році в ній навчалося 207 учнів, з них 56 дівчаток, а в 1925 році вже було 293 учня і працювало 9 вчителів. У чотирьох гуртках лікнепу навчалися азам грамоти 150 жителів села.

У 1921 році відкрито клуб на 150, а в 1927 - Будинок відпочинку на 300 місць. Діяли також читальня і бібліотека з книжковим фондом - 2740 екземплярів. У 1927 році проголошено курс на колективізацію сільського господарства. На цей час припадає створення першого сільськогосподарської артілі в селі.

На базі 70 селянських господарств, за якими закріпили 300 гектарів угідь, в 1929 році була створена артіль «Повстанець». Роменська окружна газета «Радянська життя» цих років переповнена звітами про збори, на яких вирішуються питання про організацію колгоспів і збору надлишків зерна. Наближалися голод 1933 року і репресії 1937. Ось характерна для 1930 замітка з «Радянської життя»: «У лікарнях бюрократи і хабарники, у кооперації кулаки і підкуркульників та колишні дворяни.

Притулок їм дали секретар РПК Колбасова і голова РВК Сердюк. І всіх їх вже звідти вигнали. Понесуть покарання і ті, хто захищав ». Підпис: Проїжджаючи. Майбутні жертв знайдені серед інтелігенції. У 1930 році створено ще сім колективних господарств - «Комсомолець», «Перше травня», «імені Будьонного», «Більшовик», «імені Горького», «імені Крупської», «імені Щорса». Велику допомогу в організаційно-господарському зміцненні артілей зіграла створена в цьому ж році Липоводолинська МТС.

У 1938 році завдяки поліпшенню агротехніки обробки землі, виростає продуктивність праці, врожайність зернових в господарствах села становила 10-12 центнерів з гектара. Але в 1932-33 роках страшний голод не оминув і Липової Долини. Пухли з голоду і вимирали цілі сім'ї, а в цей час в центрі села, пристосована під комору церква, залишалася доверху засипаній відібраним у селян зерном. У 1931 році Долина увійшла до складу Роменського району, в 1935 році - стала районним центром Харківської, а з 1939 року - Сумської області.


Початок вулиці Роменської. 1968 рік. Раніше це місце носило назву "Різана"


Колишній будинок культури на 350 місць, а пізніше- будинок піонерів. Приміщення знесене під час будівництва школи.


виступ гімнастів до 40-річчя перемоги над фашистськими загарбниками. На задньому плані магазин "Господарчі товари", раніше називався "Раймаг"


Пішохідний місток через р.Хорол. Був знесений у зв'язку з будівництвом нового містка



Аллея до пішохідного містка. Земляний насип можна побачити і в наш час


"Чайна", пізніше-"Закусочна". Знаходилася на вул. Крупській орієнтовно на місці, де збудована топкова "Укртелекома"


Пізніше Липова Долина ставала населеним пунктом різних районів, в тому числі і Липоводолинського. У 60 роки Липова Долина отримала статус селища міського типу і стала районним центром. З цього часу селище стало розвиватися дуже інтенсивно, було відкрито багато підприємств і установ, побудовані багатоповерхові будівлі. Населення отримало добротні квартири, діти пішли в нову школу, для молоді відкрито новий будинок культури. Побудовані нові магазини, універмаг, сучасні автовокзал і підприємства соціальної сфери. З розпадом Радянського Союзу життя селища кілька загальмувалася і тільки останнім часом почав відроджуватися економічний, соціальний і культурний потенціал Липової Долини.


Автор сторінки виносить подяку Липоводолинської районній газеті «НАШ КРАЙ» за люб'язно надану інформацію

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь