ЛЕЙКОЗ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ
Роменське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області доводить до відома, що при здійсненні аналізу проведених планових діагностичних досліджень, профілактичних щеплень великої рогатої худоби в приватному секторі, встановлено низький відсоток пред’явлення тварин на виводку, крім того виявлено 56 позитивно реагуючих тварин на лейкоз великої рогатої худоби на території 9-ти старостинських округів (Байрацький – 3, Берестівський – 4, Беївський – 30, Лучанський – 5, Мирненський – 4, Панасівський – 1, Русанівський – 2, Семенівський – 6, Яганівський – 1). Про результати досліджень письмово повідомлено старост, а також направлені листи для кожного власника позитивно реагуючих тварин. В листах надані рекомендації щодо подальшого поводження з позитивно реагуючою твариною та молоком від неї.
Насамперед, забороняється використовувати молоко без попереднього знезараження для громадського харчування і згодовування тваринам, реалізовувати його переробним підприємствам та на ринках; випасати хворих на лейкоз тварин разом із здоровими в загальних стадах.
Молоко корів неблагополучних на лейкоз присадибних господарств громадян використовується лише після знезараження в межах цього господарства.
Лейкоз ВРХ - інфекційна, хронічна хвороба пухлинної природи, яка характеризується злоякісним розмноженням клітин кровотворних органів з порушенням їх дозрівання, що зумовлює дифузну інфільтрацію різних органів і тканин та утворення в них злоякісних пухлин.
В інфікованих вірусом лейкозу великої рогатої худоби тварин особливо в клінічній стадії змінюються обмінні, біохімічні процеси і, як наслідок, відбуваються зміни якісних характеристик молока і м'яса та накопичення в них шкідливих для організму тварин і людей продуктів обміну, зокрема метаболітів триптофану, які мають канцерогенну дію.
Джерелом збудника є заражені вірусом лейкозу тварини на всіх стадіях інфекційного процесу.
Вірус виділяється з організму заражених тварин з кров'ю, молоком, слиною, іншими секретами й екскретами, що містять лімфоцити, які є активними факторами його передачі.
Основним методом прижиттєвої діагностики лейкозу є реакція імунодифузії (далі - РІД) та імуноферментний аналіз (далі - ІФА).
Діагноз на лейкоз вважають установленим за наявності одного з таких позитивних результатів: при серологічному дослідженні в РІД; при дослідженні за допомогою ІФА та ПЛР.
Основними заходами ефективного забезпечення благополуччя тваринництва щодо лейкозу є:
- своєчасна діагностика хвороби;
- чітке знання епізоотичної ситуації в кожному стаді;
- негайне виведення зі стад (ферм) інфікованих вірусом лейкозу тварин та їх ізоляція з наступним забоєм;
- проведення чіткого обліку, нумерації та ідентифікації тварин;
- дотримання ветеринарно-санітарних правил.
Таким чином, перебування в стаді хворої на лейкоз великої рогатої худоби сприяє розповсюдженню даної інфекції та зараженню здорових тварин. Також не досліджені тварини є потенційно небезпечними і вважаються умовно хворими.
