13 СІЧНЯ: МАЛАНКА — НАПЕРЕДОДНІ НОВОГО РОКУ
З Різдва і до Маланки нічого не можна було нічого робити в хаті (крім догляду худоби). Скрізь була густо встелена долівка, на покутті стоят дідух. Все це знаменувало ниву, густу вкриту житом-пшеницею та луги, порослі буйними травами. Щедрий бог урожаю в новорічну ніч (13--14 січня) мусів побачити повну ниву й щасливу родину, й у новому році подати такий самий урожай. Саме тому сьогоднішній вечір має назву не святий, а Щедрий або щедрівка.
А от щодо другої назви сьогоднішнього свята – Маланки – є дуже давня, ще з дохристиянських часів легенда. Мав Бог Вседержитель чотирьох синів і доньку Ладу (це наша мати-земля). І народила Лада двох діточок: сина Радо-Князя та доньку Весну-Маяну, яку потім стали звати просто Миланка-Маланка. А звали її так тому, що цілому світу була вона мила, бо цей світ квітами і зеленим листом уквітчала.
Але лихий змій, володар пекла (один із синів бога Вседержителя, який ворогував з усіма родичами) вкрав племінницю Маланку та запроторив її в своє підземне царство. Знайшов і визволив її звідти простий парубок Василь, а згодом і одружився з нею. Отже святкування Маланки мало символізувати весну, що нарешті вирвалася з неволі.
Здавалося б, до чого тут Весна-Маланка й зимове святоУ тому й то і справа: новорічні свята мають у собі ознаки свят зими, весни, літа та осені, бо це ж чаклування на весь рік! А звідси стає зрозумілими й усі інші ритуали, які у цей день виконували члени родини.
Так, господар весь день порався на дворі, давав всьому лад. Господиня готувала щедру вечерю, здебільшого м'ясні страви та з борошна: квасок, печеню, ковбаси, кров'янку, вареники і обов’язково млинці, щоб сонечко так землю припікало, як вогонь млинці, і щоб навесні й улітку все так росло, як тісто на млинці (на дріжджах). Одним словом, усією родиною готувалися до зустрічі Щедрого бога.
Ну а ввечері вся родина збиралась за щедрою вечерею, перед початком якої господар промовляв: “Дай, Боже, у цьому році нам усім щастя, здоров'я, – а звернувшись до снопа на покутті, – а померлим царство небесне”.
Вночі, далеко до світанку, діти-хлопчики з різним мішаним зерном ходили по хатах “засівати”, з Новим роком вітати. Діти-хлопчики – це символ багатства, добра, здоров'я, надії. До хлопчиків найбільше прихильний Щедрий бог, ось чому посівати ходили тільки хлопчики та ще й досвіту, бо Щедрий надранок відійде у небо з димом дідуха. Зерно “посівне” мусить з’їсти лише птиця, бо в яйці зародок життя і сонячна сила, а птиця – є близькою до неба.
Ну і на межі старого та нового року, близько 12-ї, хлопці підпалювала солому, стрибали через вогонь і таким чином очищалися від злого та весело вітали вогнем-сонцем Щедрого бога. Вже перед самим ранком запалювали дідуха (окрім двох в'язочок). Сюди ж на на вогонь клали сміття, що вперше замели хату після Різдва. Таким чином проводжали Щедрого бога на небо до сонця, а духів-предків назад у лани та ниви, де вони напоять землю-матінку водою, зростять зерно, охоронять ниву від зливи, граду, сприятимуть доброму рожаю, а отже, і продовженню роду...
Оскільки у ніч на Новий рік відкрите небо і відтіля можна все попросити, бажаю всім скорішого миру на нашій землі та сили духу! Щедрого вечора Вам!
